Думки між іншим

Після довгої перерви - запускаю новий ЖЖ

hbs_ua.livejournal.com 

Як плачуть літаки
                                                        

Ти бачила, як плачуть літаки?
Його сльоза біжить по склу повільно,
Він так не хоче повертатись до землі
З висот, де дихається вільно.

Розкриті крила тягнуться до зір,
Ледь-ледь – і  він здолає небо.
Націлений в своїй красі – повір – 
На когось схожий він…
(Чомусь подумалось – на мене чи на тебе?)

А на землі його пов’яжуть пути,
І велич перетвориться на жаль,
За гріх свободи матиме спокуту – 
За радістю завжди іде печаль.

Та коло це – без краю і початку,
Назавтра знову він порине ввись,
І крила гратимуть навперегін з світанком…
І знов сльоза? 
На неї не дивись.

This season

 

I am just almost dead.

But calm –

I know the reasons.

I told you long ago, my friend,

It’s matter of this season.

 

It comes sometimes in this wild game –

But that is first call ever.

It’ll leave a scar on him whose name

Is servant of the devil.

 

I see the pain…

It’s so great to run along the razor.

A drop of blood is not enough

To get away from geysers.

 

There’s no others, no pearls.

This time? Or maybe later?

A second worth few million years,

Just me – and endless plateau.

 

I stand a while to choose a way –

Another way – to go.

“Your time!”, I hear from the Play –

But tell myself to slow.

 

You know, my friend,

It’s all because

Of this – first ever – season.

I have to come from head to dead –

Step forward from the prison.

 

                               Мне помнится, 
                               солнце упало однажды...
 

Мне помнится, солнце упало однажды,

и землю укрыло красным дождем;

и спасались молча, кто был отважным,

их древние стены пустили в свой дом.

 

А те, кто остался, наверное, пели –

их гладило солнце своим рукавом…

И те, кто отважны, просто смотрели

на плывучие тени за раскаленным стеклом.

                                                 Ах, черные камни, черные камни,
                                                 без вашей защиты безумные мы,
                                                 остались снаружи цветы и наряды,
                                                 здесь дышим дыханьем вечной зимы.

 

Вас строили руки, крепкие руки

в надежде, что дети смогут без них…

А дети играли, изнывая от скуки,

любуясь огнем, покуда он тих.

 

Везучие были, но век их недолог,

такие как мы – такие они…

И нет конца в сказке, а есть только пролог,

и нам не добраться до последней черты…

 
                                                  Ах, черные камни, черные камни,
                                                  без вашей защиты безумные мы,
                                                  остались снаружи цветы и наряды,
                                                  здесь слышно дыханье вечной зимы.

In the mood for love

Розплетені коси спадають на плечі,

ледь привідкриті червоні вуста –

вони не помітять моєї втечі…

Прагне любові, але – не та.

 

Руки сповзають до самого низу,

очі шепочуть бажання мені,

пристрасть в багаття додає хмизу –

палають чуття, але – не ті.

 

Ранок вмиває промінням жар-птицю,

мене ж не залишить повік темнота…

Ховає гілля мою таємницю:

дерево повне – душа пуста…

Оскільки ЖЖ є новим для мене засобом висловлення своїх думок френдам (і не лише їм), то думки, які були обдумані і записані кілька років тому так і припадають пилом в старих папках. Отож, вирішив трохи поскребти і викласти на розсуд громадськості кілька речей. 
Перша - твір, написаний для ISC-Symposium  (зараз St.Gallen Symposium)  у 2003р. 
Отож, які питання стоять перед гендиректорами компаній?
 

( Read more... )</div></div></div></div></div>

 

Another flower

"Существует 5 типов предложения и получения. 
1) Если вы берёте 100% и не даёте ничего взамен, вас можно назвать вором. 
2) Если вы берёте 100% и даёте взамен 50%, вы - должник. 
3) Если вы берёте 100% и даёте взамен 100%, вы - хороший бизнесмен. (Вот каким образом должен строиться бизнес: давайте взамен эквивалент того, что получили. Если бизнесмен получает 10 долларов, то он или она должны быть уверены, что отдадут 10 долларов товарами или услугами. Это честный бизнес.)
4) Если вы берёте 50% и даёте взамен 100%, вас можно назвать добродетельным человеком. 
5) Но, если кто-то не берёт ничего, а даёт 10, 15 или 100%, т.е. сколько может, то как вы назовёте такого человека? Святой, йог.

.....
Не останавливайтесь, пока не достигнете пятой категории."


Источник: Комментарий к Главе 3 Бхагавад Гиты

Якщо все спростити, то будь-які події трапляються згідно двох законів розподілу:

1) нормальне розподеління Гауса: більшість подій знаходяться  в центрі кривої розподілу (крива у формі колокола).
2) розподілення за Парето: невелика кількість подій згруповані в лівій частині кривої розподілу. Більш відомий закон Парето - 20% вчинків дає 80% результату. 

Іншими словами - все в природі та житті вирішується або "Великим Середнім", або "Рідкий Екстремумом"... Хто який закон обирає?  Мене завжди більше приваблював "Рідкий Екстремум" :)

P.S. Детальніше про бізнес-аспект законів тут.

Сьогодні довелось вкотре пояснювати, чому консультанти не даремно їдять свій хліб. Відповіді, як і питання, яких вони стосуються, давно відомі. Ось дві тези на цю тему (ширше - вони цілком відбивають мій загальний світогляд), сказані Eugene Kleiner (тут) - одним із засновників KPCB, форпосту американської венчурної індустрії (а значить і сучасного західного капіталізму), компанії, що виростила Google, Amazon, Sun, Intuit etc.

• The problem with most companies is they don't know what business they're in.
• It's difficult to see the picture when you're inside the frame. 
  

А ось цю фразу не міг пропустити, натхненний постами vitalis219про швидкий крах фондового ринку Китаю :)

Even turkeys can fly in a high wind. In times of strong economies, even bad companies can look good.

 

Отож, бережіть свої інвестиції, товариші починаючі капіталісти! (Перше правило бізнесу за етикетом банкіра 1775 року згідно Guy Ritchie в його геніальному Revolver.)

 

Колишній голова російської Федеральної служби з фінансових ринків Олег В`югін після відставки сказав:

[ ...]Вьюгин не исключает и возврата. “Может быть, через пять лет в России будут одни госслужащие”, — мрачно пошутил он, прощаясь с прессой. В каждой шутке есть доля шутки. Осенью 1995 г. Вьюгин, в свое время окончивший мехмат МГУ, по заданию вице-премьера Чубайса разработал модель возможного дефолта. Через три года она пригодилась. Далее

Якщо такі заяви звучать на найвищому рівні, то це має таки щось значити. Але віддаю належне - людина повинна бути насправді мужньою, кажучи це, якщо вона збирається далі працювати в Росії, тим більше по іншу сторону вісі "влада-бізнес".

Горе може бути не лише з розуму, як писав Грібоєдов, але й від таланту. І у кожного митця його печаль - особлива. Вона може бути блаженна (Шагал), відчужена (Пікасо) чи навіть трохи озлоблена (Ніколя де Сталь). Але це однозначно печаль того, хто чужий серед звичайних людей. І ще страшніше - він усвідомлює свою інаковість.

Звісно, потрібно ще мати талант, аби побачити "горе з таланту" і зуміти піймати його в миті. Видатній французькій фотохудожниці Деніз Коломб це вдалося. Через її очі на інаковість митців можна дивитися на фотобієнале 2007.  

"Если бы мозг был так прост, что мы могли бы понять его, мы были бы так глупы, что не смогли бы этого сделать". 
Лайелл Уотсон

1984. Америка. Корпоративні війни. Реклама Apple, коли на ринок запускався Macintosh.

2008. Америка. Політичні війни. Ролик проти кандидата в президенти Хіларі Клінтон.

Нещодавно натрапив на книжку "Hedgehogging" за авторства Barton Biggs, одного з колишніх топ-менеджерів Morgan Stanley. Книжка про життя менеджерів хедж-фонди. Перекладачі російського варіанту, виховані на радянській анімації, назвали її "Вишел хеджер из тумана". Але сьогодні не про неї - через кілька днів натрапляю (синхронія?) на кращий анімаційний фільм всіх часів і народів (за версією фестивалю анімації Лапута в Токіо в 2003) - "Йожик в тумане". 

Хто не бачив - перегляд обов'язковий. 
Хто бачив - рекомендую повторно. 
Хто бачив багато разів - просто нагадаю переглянути ще раз.

Дивитися, коли з'являється відчуття, що думка "І в чому ж сенс життя?", яка задрімала десь під уламками повсякденних дрібниць, ось-ось має знову прокинутися. 

Філософський підтекст - створюється за ситуацією глядачем і не залежить від творчого задуму авторів.

Минулої п'ятниці (як ніколи) подивився передачу "Свобода слова" на ICTV. Тема вже набила оскому своєю вічною актуальністю - "Росія і Україна". Але цікаво було те, що говорили про це не політикани, а інтелектуали - Віталій Коротич, Євгеній Євтушенко, Богдан Беню, Мирослав Попович, Яворівський, Лесь Танюк, Дмитро Гордон та інші.
Повний текст передачі тут. А нижче я кинув вірші, які читав Євтушенко про відношення держави та громодянина. Теж  вічна тема...

С государством я всегда был очень вежлив. 
Свою голову почтительно клоня, 
государство не расстреливал, не вешал, 
а оно немножко вешало меня. 

Перед светлыми очами государства 
говорю о неждущей правого суда.
Недостоин я подобного коварства, 
ибо не был сам опасным никогда. 

Государство, я любить тебя старался. 
Я хотел тебе полезным быть всерьёз. 
Но я чувствовал, что начисто стирался, 
если слушался тебя, как палки пёс. 

Государство, ты всегда холопство, барство,
царство лести, доносительство, вражда. 
Чувство Родины и чувство государства 
не сольются в человеке никогда.

Синестезія - це нейрологічний феномен, коли модальність одних органів чуття виявляється через інші. Іншими словами - людина бачить звуки, чує кольори і т.д.



P.S. Чомусь ЖЖ глючить і показує картинки лише у вікні редагування, а не самому пості, тому вам доведетсья сходити сюди, щоб побачити чудову презентацію на цю тему.

No matter who, no matter what, no matter how has ever said about those eternal "management" questions, you can always find a very good recent example which brings some new insight.

Guy Kawasaki, a former Apple and currently a VC guy (more about Guy on his site), proves this in his speach "The Art of the Start" (sourced from here)



See also the slides here 

P.S. A funny qoute for those of you who won't watch the whole speach ;) :
"If you want to launch a startup, the two worst kind of people to hire are MBAs and consultants" 
At the same time contradicts to # 5 in his preez  (set milestones, make assumptions to project revenues, set practical tasks) - the very things consultants are doing (trust me, they try.)

 

Симпатичне відео про глобальне потепління. 
Кажуть, з Inconveient Truth (фільм про програму Ела Гора)

Рівно 2 роки тому розпочав свою професійну карєру
тепер - почав писати в ЖЖ
хм, що ж буде ще через 2 роки?